Модна жінка в наряді Болес або Паке повинна бути одягнена в туфлі, розроблені Шабріелем на вулиці Лічері або Феррі на вулиці Гурангі Бательє. Піллетта з Вулиці Параді Позенлер є однією з найбільш популярних з цих дизайнерів. Народився в 1817 році, син сільського шевця, він навчився мистецтву взуттєвого виробництва від свого батька. Він прибув до Парижа в 1855 році і зробив собі ім'я серед покупців індустрії моди з братами Вус, багато в чому завдяки його п'ятам, які були тонше і пряміше, ніж каблуки Луї, які були популярні в той час. Після того, як Пелет пішов на пенсію, його син взяв на себе бізнес. До Другої світової війни взуття Пелета було відоме своєю елегантністю.
У той час як взуттєві магазини Pellet в Лондоні і Парижі приваблювали тисячі клієнтів, інший відомий дизайнер взуття, який почав працювати в Парижі під час Першої світової війни, завоював лише 20 клієнтів. Його звуть Піто Янтні, і він описує себе як "найдорожчого дизайнера в світі". Це гарантує, що він має ексклюзивну клієнтську базу. Його взуття виставлено в Нью-Йоркському музеї мистецтв. Після Янтні Андре Перуггі - ще один молодий дизайнер з Райса. Його навички взуттєвого виробництва були вивчені від його італійського батька. Перуджі був привезений в Париж Паулетт і працював у багатьох модних будинках. Дві тисячі його туфель виставлені в Музеї Ла-Шо в Нормані, Франція.
Сальвадор Феррагамо, молодий італійський шевець, який іммігрував до Бостона в 1914 році, привіз мистецтво ручної роботи жіночого взуття назад до Сполучених Штатів. Розчарований американським способом виготовлення взуття машиною, він переїхав до Каліфорнії і став виробником реквізиту, роблячи взуття вручну для людей в кіноіндустрії. Незабаром кінозірки купували взуття. Після його повернення в Італію в 1927 році зірки залишилися його вірними клієнтами. У 1930-х роках він розробив взуття з корковою підошвою, які були популярні більше десяти років. Після його смерті його репрезентативні роботи також експонувалися по всьому світу.
У 1940-х роках молодий англієць на ім'я Девід Еванс приїхав на Західне узбережжя після Феррагамо і став дизайнером взуття для голлівудських зірок. Він також розробив взуття для деяких з найвідоміших модельєрів Нью-Йорка, включаючи Білла Бласа і Оскара де ла Рента. Тим часом легендарний Роджер Вейл відправився в Париж на роботу на Крістіана Дайєра, де прославився розробкою взуття для шпильок для жінок. На його творчі роботи також полюють художні музеї по всьому світу.
Нове покоління взуттєвих дизайнерів з'явилося в Європі і США, і хоча жоден музей ще не звернув на них уваги, їх робота вже була улюблена клієнтами і модельєрами. Марло Бланік, Джоан Халперн, Мод Фріжан, Басс і Герберт Левін, Ендер Фест, Джейн Дженсон, Патрік Кокс і Керрі Робота Сікіна Любберса більш надихаюча, і можна сказати, що їх робота коли-небудь буде користуватися тим же статусом, що і робота їх відомих попередників. Їх взуття буде оцінено як витвори мистецтва, а не тільки захисники ніг.
Робота «Взуття» становить 31×14,5СМ, вирізана з замороженого каменю з закритих дверей Цинтяна. Робота має унікальну концепцію і розумне використання її симпатичних кольорів. Автор використовує звичайне взуття в житті для опису поворотів і поворотів, які відображають життєвий досвід, і підкреслює людську природу в тупості. Трансформувався життєвий досвід. Дорога біля підніжжя, це взуття проїхало тисячі кілометрів і міцне, це взуття об'їздило всю країну заради успіху бізнесу, це взуття завжди буде незабутнім, саме воно супроводжує нас на шляху до успіху.
